Меланхолійний фоторепортаж. Кролевець, осінь 2013

Ця осінь… якась нецікава, чи що. Всюди одне й те ж: вулиці, засипані сміттям, голови, засипанні сміттям, медіа-простір, засипаний сміттям…  Місцева влада викидає старі, як світ циркові трюки, на сторінках місцевої газети з’являються заштамповані та заяложені опуси, місцеві мешканці сутуляться від вітру, замотуються в огидні пластмасові куртки та жбурляють прямо на тротуар обгортки від сємок. Кролевець, здавалося б, втратив останню надію на красу, занурився до самого дна прозаїчної сірої буденності.

Я останнім часом впадаю у меланхолію, перестаю тролити місцевих рагулів. Ну, той грець із ними. Давайте я вам краще покажу, що ще в Кролевці залишилося красивого. Наша природа – ось що завжди дає мені наснагу і сили повертатися до Кролевця, проживати у цьому забутому богом і здоровим глуздом місті дорогоцінні дні.

 А дні ж минають, кролевчанине! Тому моя тобі рада – частіше дивись на красу, котра ще бовваніє незагадженими острівцями поміж нашими сміттєвими звалищами. 

Поплавський VS Flannery: добро перемагає

У мене був твердий намір нічого не писати про «Кролевецькі рушники» та ярмарок. Владні сайти та сторінки у соцмережах створили навколо цих подій такий інформаційний шум, що аж страшно – уже цілий тиждень вони не жаліючи пальців та очей вистукують на клавіатурах звіти з кожного заходу, відслідковують кожен крок гостей та учасників. Здавалося б, такий інформаційний штурм повинен повністю заглушити глас народу і поодинокі об’єктивні пости, позбавлені солоденької патоки мали би загубитися у потоці офіційної інфи.

Але, шановні, проглядаючи свою френд-стрічку у вконтакті (та й у фб теж) останніми днями – отримую порцію здивування. Десятки і десятки моїх інтернет-друзів постять фотки з фестивалю, викрикують захоплене «браво, люблю, це було круто». І що би ви думали так розворушило кролевчан різних вікових і соціальних категорій? Відповідаю – вибухову дію на наших співгромадян та співгромадянок справили хлопці з далекої країни Нідерланди. Європейський гурт, що називає себе фолк-рок бенд Flannery привіз до нас неоковирну і дивну, але таку мелодичну волинку, а також порцію якісної музики, а також трохи європейського світогляду і культури. І – о диво! – кролевчани заговорили про них, полюбили їх і почали передавати про них історії з уст в уста.

Увесь контакт у фотографіях з цими легінями!) Дівчатка обіймаються, дівчатка беруть автографи, хлопці потискують руку, поважні чоловіки і жінки клацаються «на пам'ять»… Це фурор, скажу я вам. І шо, де той Поплавський? Де тії пихаті та блискучі місцеві зірки? 

Красиві та задоволені кролевчани разом з музикантами Flannery. Фото взяті зі стрічки новин Кролевця без купюр у соцмережі "вконтакте".

Запам’ятайте, дорогі і шановні ті, хто керує фестивалем та обирає склад його учасників! Кролевчани – не дурні. Як тільки з’явилось щось вартісне у на горизонті – вони відразу відреагували. Ніколи заїжджені псевдозірки зі своїм деградаційним посилом не зроблять вам такого резонансу, як якісні та неординарні колективи. Голі факти, як бачите!

Отож, дякую усім причетним до появи цього гурту у Кролевці і бажаю нам усім дожити до справді якісного та гідного Міжнародного фестивалю!

Камо грядеши, або Ще один кролевецький привид

Кролевець без купюр продовжує колекціонувати різноманітні місцини, котрі дуже скоро можуть зовсім зникнути з лиця землі. Ні для кого не секрет, що в нашому місті валиться і руйнується все, з чого бізнес не може вичавити легкого прибутку – починаючи від цілих хуторів, заводів та фабрик і закінчуючи простими історичними будівлями. Отож, у свою так звану «червону книгу» ми заносимо об’єкти і місця, якими помилуватися скоро можна буде хіба що на знімках.

Покинутий хутір Хоменкове. Подорож друга, містична.

Якось навесні "Кролевець без купюр" писав про покинутий хутір Хоменкове. Тоді моя прогулянка по хутору була сонячна, добра, окутана пеленою тихого смутку. Нещодавно було вирішено повернутися і дослідити цей острів мертвих детальніше, аби залишити його жити хоча б у світлинах. 

Втім, подорож ця вдалася зовсім не така, як минулого разу і прямо кажучи, зовсім не така, як того чекалося. Хоменкове зустріло мене вороже і містично - немов оті тіні забутих предків, про які йшлося минулого разу, насправді блукають поміж розтрощених садиб...

Але, не забігаймо наперед. Розкажу-но я все по порядку. 

Виявляється, Хоменкове - не таке уже й маленьке. Головна вулиця (вірніше, стежечка, що від неї лишилася) тягнеться дууже довго. Йього разу я заходжу з того її кінця, що далі від траси - хочеться побачити найвіддаленіші куточки.

Знайти початок моєї жаданої "вулиці" - не так-то просто. Мені пощастило: я маю досвідченого провідника. Ми проходимо нескінченні поля кукурудзи та гречки, занурюємося у лісові хащі.

Живіть, малята! або що робити зі старими речами

Прогулююсь я якось містом, аж раптом - дивина та й годі! Після того, як з будинку побуту зняли вивіску "Антошки", оголилася стара вітрина.

Якщо чесно, я навіть не пам'ятаю, коли ж ця вивіска функціонувала. Але ці радянські значки побутової техніки у стилі "примітив" такі зворушливі! Це справжнє диво, що вони до цих пір збереглися! Відик, духовка, телевізор, ПК - у такому вигляді ці предмети вже давно не використовуються. Це вам справжній вінтаж, ретро, чи навіть антикваріат.

Що здохло в Кролевецькому королівстві або Стоп, цензура

Не пройшло і півроку після публікації "Кролевця без купюр" про недобудовані будинки міста, як нарешті цією темою зацікавились офіційні ЗМІ. Браво, шановні!
Один з наших читачів прислав нам з цього приводу прекрасний скрін-шот їхньої інтернет-сторінки, гідний почесного звання демотиватора.

Не буду вдаватися у демагогію і коментувати - народна творчість вона і є народна творчість.

Прокоментувати хочеться от що: що це таке у нашому королівстві здохло, що місцева влада раптом послабила цензуру і дозволила викласти перед людське око не іміджеву інформацію? Невже у нас тепер змінився курс і ми косимо під демократичних і самокритичних? 

Хотілося б вірити, звичайно, у краще... Але я все ж ставлю три крапки. 

Рагулі по-нашому: дайджест найдивнішого і найзахопливішого у кролевецьких інтернет-ресурсах

Є такий сайт - рагулі називається. Він присвячений тому, чого в Україні - лопатою греби. А саме - рагулізму наших громадян. Так, натрапивши на котрийсь із "регіональних" постів, мене осяяло: РА-ГУ-ЛІ - от яку вивіску уже давно пора було би присобачити на двері більшості наших установ - державних і недержавних.
Це слово настільки влучно характеризує життя Кролевчан, що аж сльози на очі навертаються. Так, ми нація тотальних рагулів - від верхів і аж до самих низів.
Хоч як важко було читати усю ту солоденьку патоку, якою самі себе поливають панове очільники міста, мені все ж вдалося проглянути кролевецькі інтернет-ресурси та сторіночки соцмереж. Оце - клондайк рагулізму, скажу я вам!