Обережно, моральні виродки!

Скажу одразу – мене нудить від сучасного мейн-стріму любити кішечок і собачок. Усі ці кото-фото, мімімішки і няшки – така бридота. Але пост про тварин все-таки буде. Тому що одне діло – постити до соцмереж рожеві картинки з тваринками, а інше – цих тваринок дійсно любити, або хоча б поважати як живі створіння.

Учора після обіду  на перехресті біля спорткомплексу сталося дике і незбагненне: перед перехрестям загальмувала сіренька іномарка, з пасажирського місця визирнула молода білява панночка і кинула на тротуар білий целофановий пакет.

Меланхолійний фоторепортаж. Кролевець, осінь 2013

Ця осінь… якась нецікава, чи що. Всюди одне й те ж: вулиці, засипані сміттям, голови, засипанні сміттям, медіа-простір, засипаний сміттям…  Місцева влада викидає старі, як світ циркові трюки, на сторінках місцевої газети з’являються заштамповані та заяложені опуси, місцеві мешканці сутуляться від вітру, замотуються в огидні пластмасові куртки та жбурляють прямо на тротуар обгортки від сємок. Кролевець, здавалося б, втратив останню надію на красу, занурився до самого дна прозаїчної сірої буденності.

Я останнім часом впадаю у меланхолію, перестаю тролити місцевих рагулів. Ну, той грець із ними. Давайте я вам краще покажу, що ще в Кролевці залишилося красивого. Наша природа – ось що завжди дає мені наснагу і сили повертатися до Кролевця, проживати у цьому забутому богом і здоровим глуздом місті дорогоцінні дні.

 А дні ж минають, кролевчанине! Тому моя тобі рада – частіше дивись на красу, котра ще бовваніє незагадженими острівцями поміж нашими сміттєвими звалищами.