Ця осінь… якась
нецікава, чи що. Всюди одне й те ж: вулиці, засипані сміттям, голови, засипанні
сміттям, медіа-простір, засипаний сміттям… Місцева влада викидає старі, як світ циркові
трюки, на сторінках місцевої газети з’являються заштамповані та заяложені
опуси, місцеві мешканці сутуляться від вітру, замотуються в огидні пластмасові
куртки та жбурляють прямо на тротуар обгортки від сємок. Кролевець, здавалося
б, втратив останню надію на красу, занурився до самого дна прозаїчної сірої
буденності.
Я останнім часом
впадаю у меланхолію, перестаю тролити місцевих рагулів. Ну, той грець із ними.
Давайте я вам краще покажу, що ще в Кролевці залишилося красивого. Наша природа
– ось що завжди дає мені наснагу і сили повертатися до Кролевця, проживати у
цьому забутому богом і здоровим глуздом місті дорогоцінні дні.
А дні ж минають, кролевчанине! Тому моя тобі
рада – частіше дивись на красу, котра ще бовваніє незагадженими острівцями
поміж нашими сміттєвими звалищами.
Комментариев нет:
Отправить комментарий