З найпотаємніших куточків Кролевеччини

Меланхолійний фоторепортаж. Кролевець, осінь 2013

Ця осінь… якась нецікава, чи що. Всюди одне й те ж: вулиці, засипані сміттям, голови, засипанні сміттям, медіа-простір, засипаний сміттям…  Місцева влада викидає старі, як світ циркові трюки, на сторінках місцевої газети з’являються заштамповані та заяложені опуси, місцеві мешканці сутуляться від вітру, замотуються в огидні пластмасові куртки та жбурляють прямо на тротуар обгортки від сємок. Кролевець, здавалося б, втратив останню надію на красу, занурився до самого дна прозаїчної сірої буденності.

Я останнім часом впадаю у меланхолію, перестаю тролити місцевих рагулів. Ну, той грець із ними. Давайте я вам краще покажу, що ще в Кролевці залишилося красивого. Наша природа – ось що завжди дає мені наснагу і сили повертатися до Кролевця, проживати у цьому забутому богом і здоровим глуздом місті дорогоцінні дні.

 А дні ж минають, кролевчанине! Тому моя тобі рада – частіше дивись на красу, котра ще бовваніє незагадженими острівцями поміж нашими сміттєвими звалищами. 

Камо грядеши, або Ще один кролевецький привид

Кролевець без купюр продовжує колекціонувати різноманітні місцини, котрі дуже скоро можуть зовсім зникнути з лиця землі. Ні для кого не секрет, що в нашому місті валиться і руйнується все, з чого бізнес не може вичавити легкого прибутку – починаючи від цілих хуторів, заводів та фабрик і закінчуючи простими історичними будівлями. Отож, у свою так звану «червону книгу» ми заносимо об’єкти і місця, якими помилуватися скоро можна буде хіба що на знімках.