Цегляний монстр на Чкалова: хто стане наступною жертвою?

Звісно ж, ніхто не хотів би мати вдома смітник чи якусь занедбану руїну. Але ж Кролевець – це наш дім, чи не так? Тоді чому ми перетворюємо його на помийну яму, яка іноді стає не просто огидною, а ще й небезпечною?

Звернімо увагу на стару недобудову по вул. ­­Чкалова. Скільки себе пам’ятаю – вона зажди була похмура, обшарпана, а головне – аварійна. Улюблене місце бродячих псів, щурів, наркоманів та школярів, що втекли з уроків розпити пляшечку якогось шмурдяку, вибачте на слові. Буквально за кілька метрів – житловий будинок та двір, у якому граються маленькі діти. Логічне питання: невже їхні матері не турбуються про те, що поряд знаходиться такий об’єкт? Хто буде відповідати за дитину, привалену бетонними перекриттями, які вже не один рік погрозливо хитаються? І нарешті, що думають з цього приводу самі мешканці прилеглих територій?

Очевидці (себто, мешканці прилеглих територій) розповідають, що славнозвісне будівництво було розпочато на початку 90-х років. Ініціатором і забудовником начебто виступав радіозавод. Перші два поверхи виросли швиденько, а далі все пішло шкереберть. Будівельники то працювали, то ні – всі атрибути зведення будинку стояли безхозні. Тут-то і трапилось перше лихо – цегляний монстр вполював свою першу жертву близько двадцяти років тому, і з того часу його не зупинити.

Мені вдалося поговорити з людиною, яка на власні очі бачила ту першу смерть. На будівництві стояв покинутий кран. Високий, яскраво-жовтий, він приваблював хлопчаків, як магніт. Видертися на нього вважалося чимось на кшталт посвяти у «круті пацани». Двоє братів вирішили туди залізти, але один із них так не потрапив на свій «еверест». Його нога зісковзнула і – стрімке падіння призвело до загибелі. До слова, у найближчому будинку жили тоді двоє лікарів – вони найпершими намагалися врятувати хлопчика, але намарно. Вже не дворовий товариш, а просто «тіло» – мій співбесідник до сих пір пам’ятає його,що  безпорадно розкинув руки на лавочці біля під’їзду.

Випадків травматизму за всю історію існування нашого недобудованого монстра – не злічити. Вибиті очі, зламані руки і ноги – чого тільки тут не траплялося. Гучним скандалом прогримів випадок зґвалтування п’ятикласника старшими товаришами – всі вони навчалися у школі № 3. Але цей кричущий, цей простото неуявімий і шокуючий інцидент виявився недостатньо шокуючим для того, аби місцева влада почухала голову і хоча б спробувала щось зробити.

Останній раз цегляна примара поживилася людським життям минулого року. Двоє школярів, як уже заведено у кролевецьких підлітків, прийшли у це злосчасне місце випити пива та погомоніти. Невідомо, що там сталося – спіткнувся сам чи товариш допоміг спіткнутися, але хлопчина впав, а до тями так і повернувся. Алко-прогулянка  коштувала підліткові життя.

Отака історія. Але історія продовжується,ми самі творимо її кожного дня. І хто гарантує, що ваша дитина не опиниться там завтра?

Місцеві кажуть, що неодноразово намагалися звернутися за допомогою до міськради. Але все, що отримали – відмовку, що будівля знаходиться у приватній власності. Мовляв, моя хата скраю, нічого не знаю. Натомість, останнім часом біля «стройки» не проводяться навіть міліцейські рейди, як це було колись. П’яні хулігани, наркомани, сусідські лежні, що не можуть донести сміття до урни, а скидають його тут-таки, і просто перехожі, яким неодмінно закортіло в туалет – всі ці люди почувають себе тут хазяями.

Я хочу задати просте і логічне питання: якщо це приватна власність і влада не може знести цей розсадник смерті і бруду, чому тоді вона не притягне до відповідальності власника? Чому не встановить навколо будівлі огорожу? Чому, врешті-решт не повставляє у вікна решітки, щоб закрити дітлахам доступ всередину? Ці питання залишаються відкритими.

А тим часом цегляний монстр піджидає чергову жертву, і жоден із нас чи наших можновладців не застрахований від того, що тією жертвою виявиться його дитина.

Зовсім близько - житловий будинок, де плине життя: чоловіки паркують автомобілі, жінки розвішують білизну, діти задовольняють свою природню цікавість і потяг до пригод. Як думаєте, гарна пригода для дитини - побувати у цій будівлі? 

Я думаю, що не дуже гарна. Ось - принагідне тому підтвердження. Між сміттєвих куп вряди-годи вигулькують отакі артефакти. Де вони тут узялися, здогадатися неважко.

Перекриття не витримують - уламки бетонних брил валяються по всій будівлі.

Залишки бенкету.

Очевидно, що стара недобудова дуже інтенсивно піддається руйнації. Між цеглою пішли тріщини від того, що там постійно замерзає-розмерзає вода, гуляє вітер і т.д. Бетонні плити втрачають опору і кожної хвилини можуть обвалитися. Сліди руйнувань можна побачити неозброєним оком.

Тут могли жити цілі сім'ї, а натомість вештаються наркомани.

Неважко здогадатися, що сусіди потроху переносять сюди весь свій домашній мотлох - старою плиткою завалено майже весь перший поверх.