Недавно у мене сталося справжнє потрясіння. Це ж до якого життя треба дійти, щоб у Кролевці промишляти сміттям? Можете назвати це наївністю чи навіть дурістю, але мені все життя думалося, що у нашому місті бомжувати просто нереально. Ну скільки навколо пустує землі, скільки порожніх хат стоїть? Картоплину і дах над головою можна собі знайти завжди. Якщо працювати. Оце магічне слово, якого так багато українців бояться, як вогню. ПРА-ЦЮ-ВА-ТИ. ![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiz282FsLCISxl0oFICgI3hPfeUq8aUfuKL8HnvPmpkXT7D6H3khs5lXUl8jyzNlgFLTZsY1Qi-m6-Mjb93ktgaflcfpgPqwRlafl7UxakHV02Xps9XG3M840H11ajI3FvpP0NkbRQg58s/s640/IMG_0327.JPG)
Дідько! Та це не зла долюшка їх так покидала, це ж вони самі обирають собі таке життя?