пятница, 5 апреля 2013 г.

Володимир Лутаєв: я повністю розчиняюся у тому зображенні, яке створюю

Чи бачили ви коли-небудь, як народжується мистецтво? І що при цьому виражає обличчя майстра, його рухи, його слова? Саме у моменти творчості можна пізнати людину, окреслити правдивий і точний її образ, її портрет. Художник та майстер тату, кролевчанин Володимир Лутаєв – істинне тому підтвердження. «Під час роботи я розчиняюсь у тому зображенні, яке створюю». – розповідає він. – «Повністю абстрагуюсь від навколишнього світу, залишаюсь сам на сам зі своім творінням. Близькі люди говорять, що в такі моменти до мене неможливо достукатись. А вираз обличчя, як каже моя дружина ,настільки суворий, що краще мене не відволікати від роботи.» 

 Мені закортіло трохи розпитати Володимира про творчість  адже його знає практично кожен житель Кролевця. Як то кажуть, за мистецтвом усі йдуть саме до його оселі.

 Отож, Вова, що для тебе головне в твоїй роботі? Чи розмежовуєш ти якось свої заняття? 
Для мене головне – виконати якісне і красиве татуювання, але це не єдине моє мистецтво. Я не вважаю, що розриватися між двома заняттями – значить не досягти нічого в жодному.Окрім безпосередньо татуювань, я займаюсь виготовленям тату-обладнання і малюю картини. Я не думаю, що одне другому заважає, адже все це є невід'ємною частиною одного цілого.
Якщо віддаєшся улюбленій справі повністю, то що ж залишається коханим людям, сім’ї? Дружина не ревнує тебе до роботи?
Не слід змішувати особсту та мистецьку сфери – це я вже зрозумів з власного досвіду. У той час, як кохана просить допомогти вибрати нові шпалери – категорично заборонено малювати новий геніальний ескіз на клаптику тих самих шпалерів. (Посміхається). Але у нас з дружиною повне взаєморозуміння у сфері творчості. Вона теж малює, намагається писати влані літературні твори, надихає на нові ідеї і являється моїм головним критиком. Нам подобаються ті ж самі речі. Тож, вдома мої творчі пунктики почуваються досить комфортно.
До речі, про творчі пунктики. Ти себе все-таки вважаєш татуювальником чи художником? Адже твої картини користуються не меншою популярністю, ніж татухи. 
Я вважаю, що тату-майстер повинен бути художником, адже не можливо створити достойне татуювання без техніки та художніх навиків. 
Чи доводиться відчувати якісь сумніви? Адже людське тіло – це не папір. Тут є певна доля відповідальності.
Звісно, бувають різні ситуації. Але я дотримуюсь думки, що навіть мистецтво не цінніше за людське життя. Татуювання – це ціла філософія, цілий всесвіт. Тому ні в якому разі не буду працювати зі школяркою, яка приходить і каже «Ну наколіть мені що-небудь модне, щоб подружки обалділи. Але маленьке, щоб мама не помітила». Таких відразу відправляю додому. Взагалі, якщо людина хоче щось, але не знає що – краще їй татуювання не робити. Хоча у майстрів тут часто спрацьовує комерційний нюх – виберуть щось дороге і «по моді», а потім клієнт жалкує все життя, бо ж не його це зовсім.
А татуювання на твоєму тілі – як ти їх обирав?
А я їх не обирав – вони самі мене обрали. (Посміхається). Ти не можеш просто ткнути пальцем у картинку – тижнями щось народжується в тобі, росте, ти намагаєшся виразити це в ескіз, малюєш-перемальовуєш, і от – маєм те, що маєм.











Комментариев нет:

Отправить комментарий