Чи бачили ви коли-небудь, як народжується мистецтво? І що при цьому виражає обличчя майстра, його рухи, його слова? Саме у моменти творчості можна пізнати людину, окреслити правдивий і точний її образ, її портрет. Художник та майстер тату, кролевчанин Володимир Лутаєв – істинне тому підтвердження. «Під час роботи я розчиняюсь у тому зображенні, яке створюю». – розповідає він. – «Повністю абстрагуюсь від навколишнього світу, залишаюсь сам на сам зі своім творінням. Близькі люди говорять, що в такі моменти до мене неможливо достукатись. А вираз обличчя, як каже моя дружина ,настільки суворий, що краще мене не відволікати від роботи.»
Мені закортіло трохи розпитати Володимира про творчість – адже його знає практично кожен житель Кролевця. Як то кажуть, за мистецтвом усі йдуть саме до його оселі.
Отож, Вова, що для тебе головне в твоїй роботі? Чи розмежовуєш ти якось свої заняття?
Для мене головне – виконати якісне і красиве татуювання, але це не єдине моє мистецтво. Я не вважаю, що розриватися між двома заняттями – значить не досягти нічого в жодному.Окрім безпосередньо татуювань, я займаюсь виготовленям тату-обладнання і малюю картини. Я не думаю, що одне другому заважає, адже все це є невід'ємною частиною одного цілого.
Якщо віддаєшся улюбленій справі повністю, то що ж залишається коханим людям, сім’ї? Дружина не ревнує тебе до роботи?
Не слід змішувати особсту та мистецьку сфери – це я вже зрозумів з власного досвіду. У той час, як кохана просить допомогти вибрати нові шпалери – категорично заборонено малювати новий геніальний ескіз на клаптику тих самих шпалерів. (Посміхається). Але у нас з дружиною повне взаєморозуміння у сфері творчості. Вона теж малює, намагається писати влані літературні твори, надихає на нові ідеї і являється моїм головним критиком. Нам подобаються ті ж самі речі. Тож, вдома мої творчі пунктики почуваються досить комфортно.
До речі, про творчі пунктики. Ти себе все-таки вважаєш татуювальником чи художником? Адже твої картини користуються не меншою популярністю, ніж татухи.
Я вважаю, що тату-майстер повинен бути художником, адже не можливо створити достойне татуювання без техніки та художніх навиків.
Чи доводиться відчувати якісь сумніви? Адже людське тіло – це не папір. Тут є певна доля відповідальності.
Звісно, бувають різні ситуації. Але я дотримуюсь думки, що навіть мистецтво не цінніше за людське життя. Татуювання – це ціла філософія, цілий всесвіт. Тому ні в якому разі не буду працювати зі школяркою, яка приходить і каже «Ну наколіть мені що-небудь модне, щоб подружки обалділи. Але маленьке, щоб мама не помітила». Таких відразу відправляю додому. Взагалі, якщо людина хоче щось, але не знає що – краще їй татуювання не робити. Хоча у майстрів тут часто спрацьовує комерційний нюх – виберуть щось дороге і «по моді», а потім клієнт жалкує все життя, бо ж не його це зовсім.
А татуювання на твоєму тілі – як ти їх обирав?
А я їх не обирав – вони самі мене обрали. (Посміхається). Ти не можеш просто ткнути пальцем у картинку – тижнями щось народжується в тобі, росте, ти намагаєшся виразити це в ескіз, малюєш-перемальовуєш, і от – маєм те, що маєм.
Комментариев нет:
Отправить комментарий